Значення
- (Психологія) –
Властивість людини, що проявляється в доброзичливому, чемному, тактовному ставленні до оточуючих; сукупність манер, що відповідають правилам доброго тону й поваги до інших.
- (Психологія) –
Конкретний вчинок або вияв такої властивості; чемна, доброзичлива дія, вислів, жест.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ввічливість, р. ввічливості, д. ввічливості, з. ввічливість, о. ввічливістю, м. ввічливості, к. ввічливосте