ввічливість

1. Властивість людини, що проявляється в доброзичливому, чемному, тактовному ставленні до оточуючих; сукупність манер, що відповідають правилам доброго тону й поваги до інших.

2. Конкретний вчинок або вияв такої властивості; чемна, доброзичлива дія, вислів, жест.

Приклади:

Приклад 1:
Андрієві одразу одлягло од серця, але він угнівився й забув свою звичайну ввічливість. — А бодай тобі чорт!
— Тютюнник Григорій, “Вир”