Власна назва, що походить від дієслова “ввертіти” — у значенні “швидко обертатися, крутитися”.
Уживається як прізвище або прізвисько, яке могло виникнути для позначення рухливої, жвавої, метушливої людини.
вверчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |