Значення
- (Психологія) –
Той, хто втішає, заспокоює когось у горі, нещасті; той, хто приносить втіху.
- (Лінгвістика) –
(заст.) Той, хто розважає, тішить, потішає інших; потішник.
- (Релігія) –
(реліг.) У християнстві — одна з назв Святого Духа (Духа Святого), що втішає та підкріплює віруючих.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. втішник, р. втішника, д. втішникові, з. втішника, о. втішником, м. втішникові, к. втішнику