Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто втік або намагається втекти з місця ув’язнення, примусового утримання або небезпеки.
- (Юриспруденція) –
Той, хто ухиляється від виконання обов’язків, служби (наприклад, військової) або від правосуддя шляхом втечі.
- (Психологія) –
(У переносному значенні) Той, хто прагне уникнути чогось, відмовитися від чогось, зникнути (наприклад, від реальності, відповідальності).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. втікач, р. втікача, д. втікачеві, з. втікача, о. втікачем, м. втікачеві, к. втікачу