встатковування

[ʋstɑtkoʋuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Встатковування — процес набуття спадщини або перехід майна, прав та обов’язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) відповідно до закону або заповіту.

  2. (Юриспруденція) –

    Встатковування — сукупність майна, прав та майнових обов’язків (спадщина), що переходять у порядку спадкування.

  3. (Історія) –

    Встатковування (заст.) — забезпечення, наділення когось майном або коштами для життя; утримання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. встатковування, р. встатковування, д. встатковуванню, з. встатковування, о. встатковуванням, м. встатковуванні, к. встатковування

Більше записів