врубка

[ʋrubkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Технічний прийом у гірничій справі, що полягає у виїмці породи для створення виїмки (вибою) певної форми, з метою відокремлення корисних копалин від масиву.

  2. (Геологія) –

    Виїмка, заглиблення або ніша у гірничій виробці, що утворюється в результаті такого процесу.

  3. (Техніка) –

    У деревообробленні — з’єднання двох дерев’яних елементів шляхом вирізування в одному з них паза, а в іншому — шипа, що точно відповідає цьому пазу.

  4. (Ботаніка) –

    У лісівництві — ділянка лісу, призначена для рубки (вирубки).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. врубка, р. врубки, д. врубці, з. врубку, о. врубкою, м. врубці, к. врубко

Більше записів