вповноваження

[ʋpoʋnoʋɑʒɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Документ, що підтверджує право певної особи або організації на виконання конкретних дій, представництво інтересів або здійснення повноважень від імені іншої особи чи установи; довіреність.

  2. (Юриспруденція) –

    Процес надання комусь офіційних прав та повноважень для виконання певних обов’язків або представництва.

  3. (Юриспруденція) –

    (у множині, зазвичай) Сукупність прав та обов’язків, якими наділена певна особа або орган у зв’язку з їх посадою, статусом або спеціальним дорученням.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вповноваження, р. вповноваження, д. вповноваженню, з. вповноваження, о. вповноваженням, м. вповноваженні, к. вповноваження

Більше записів