Значення
- (Юриспруденція) –
Документ, що підтверджує право певної особи або організації на виконання конкретних дій, представництво інтересів або здійснення повноважень від імені іншої особи чи установи; довіреність.
- (Юриспруденція) –
Процес надання комусь офіційних прав та повноважень для виконання певних обов’язків або представництва.
- (Юриспруденція) –
(у множині, зазвичай) Сукупність прав та обов’язків, якими наділена певна особа або орган у зв’язку з їх посадою, статусом або спеціальним дорученням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вповноваження, р. вповноваження, д. вповноваженню, з. вповноваження, о. вповноваженням, м. вповноваженні, к. вповноваження