впорядження

1. Дія за значенням дієслів “впорядкувати” та “впорядковувати”; наведення в порядок, організація чогось, упорядкування.

2. Результат такої дії; стан організованості, систематизованості, наявність чіткого порядку.

3. (Математика) Бінарне відношення на множині, що визначає певний порядок серед її елементів (наприклад, частковий або лінійний порядок).

Приклади:

Приклад 1:
Він не раз про це думав, одягаючись уранці й роз­бираючись увечері, коли ближче стикався з своїм хамлом і перекону­вався, як мало пасує це зовнішнє впорядження до його здібностей. І, властиво, не брак грошей спиняв його — за ці сім місяців він зібрав із своєї стипендії щось близько ста карбованців, — а ніяковість перед самим со­бою.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”