Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є впорядкованим; наявність чіткого порядку, системи, організованості.
- (Математика) –
(у математиці, логіці) Характеристика множини, на якій визначено відношення порядку; структура, що відповідає певним аксіомам упорядкування.
- (Психологія) –
(перен.) Організованість думок, чіткість і послідовність міркувань або викладення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. впорядженість, р. впорядженості, д. впорядженості, з. впорядженість, о. впорядженістю, м. впорядженості, к. впорядженосте