впорядник

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Особа, яка здійснює впорядкування, систематизацію чого-небудь; упорядник.

2. (Лінгвістика) –

   У палеографії та текстології — особа, яка підготувала до видання давній рукопис, документ або твір, провівши його наукове опрацювання, транскрипцію, коментування тощо.

3. (Література) –

   У бібліографії та видавничій справі — особа, яка безпосередньо займається складанням, організацією матеріалу (тексту, ілюстрацій, довідкового апарату) для видання, часто виконуючи роботу, близьку до редактора-укладача.

Правопис та відмінювання