1. Дія за значенням дієслова «впокоїти»; надання спокою, заспокоєння когось або чогось, усунення тривоги, хвилювання.
2. Стан, який настає після такої дії; відчуття душевного спокою, затишку, гармонії, вільне від тривог і збудження.
3. У філософському або релігійному контексті — досягнення внутрішньої рівноваги, злагоди з собою та світом, часто як результат духовних практик або міркувань.