впокоєння

[ʋpokojɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Психологія) –

    Дія за значенням дієслова «впокоїти»; надання спокою, заспокоєння когось або чогось, усунення тривоги, хвилювання.

  2. (Психологія) –

    Стан, який настає після такої дії; відчуття душевного спокою, затишку, гармонії, вільне від тривог і збудження.

  3. (Філософія) –

    У філософському або релігійному контексті — досягнення внутрішньої рівноваги, злагоди з собою та світом, часто як результат духовних практик або міркувань.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. впокоєння, р. впокоєння, д. впокоєнню, з. впокоєння, о. впокоєнням, м. впокоєнні, к. впокоєння

Більше записів