Значення
- (Психологія) –
Дія за значенням дієслова «впокоїти»; надання спокою, заспокоєння когось або чогось, усунення тривоги, хвилювання.
- (Психологія) –
Стан, який настає після такої дії; відчуття душевного спокою, затишку, гармонії, вільне від тривог і збудження.
- (Філософія) –
У філософському або релігійному контексті — досягнення внутрішньої рівноваги, злагоди з собою та світом, часто як результат духовних практик або міркувань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. впокоєння, р. впокоєння, д. впокоєнню, з. впокоєння, о. впокоєнням, м. впокоєнні, к. впокоєння