Процес або дія за значенням дієслова “впокорювати”; набуття кимось, чимось покори, покірності; підкорення.
У релігійному, духовному контексті — добровільне підпорядкування своєї волі, примноження покори (наприклад, Божій волі).
впокорювання
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |