Древослів

Словник Української Мови

впокорення

[ʋpokorɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Дія за значенням дієслова “впокорити” — підкорення, підпорядкування кого-, чого-небудь своїй владі, волі; завоювання.

  2. (Релігія) –

    (у релігійному контексті) Стан покірності, смирення, повного віддання себе волі Божій; внутрішнє духовне підкорення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. впокорення, р. впокорення, д. впокоренню, з. впокорення, о. впокоренням, м. впокоренні, к. впокорення

Більше записів