впокореність

1. Властивість за значенням прикметника “впокорений”; стан, коли хтось або щось підкорено, приборкано, позбавлено волі або опору.

2. Покірність, смиренність, стан прийняття та підпорядкування чійсь волі, долі або обставинам без супротиву.