Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “впокорений”; стан, коли хтось або щось підкорено, приборкано, позбавлено волі або опору.
- (Релігія) –
Покірність, смиренність, стан прийняття та підпорядкування чійсь волі, долі або обставинам без супротиву.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. впокореність, р. впокореності, д. впокореності, з. впокореність, о. впокореністю, м. впокореності, к. впокореносте