возний

Значення

1. (Історія) –

   (істор.) У Речі Посполитій та на українських землях до XIX століття — судовий чиновник, який виконував обов’язки судового виконавця, повітового нотаріуса, а також здійснював арешти, опис майна та доставляв до суду сторін справи.

2. (Історія) –

   (істор.) У Гетьманщині XVIII століття — урядник у полковій канцелярії, який виконував доручення полковника, зокрема супроводжував його в походах, доставляв накази та листи.

3. (Історія) –

   (заст.) Той, хто керує возом або возить щось на возі; візник.

Правопис та відмінювання