1. (істор.) У Речі Посполитій та на українських землях до XIX століття — судовий чиновник, який виконував обов’язки судового виконавця, повітового нотаріуса, а також здійснював арешти, опис майна та доставляв до суду сторін справи.
2. (істор.) У Гетьманщині XVIII століття — урядник у полковій канцелярії, який виконував доручення полковника, зокрема супроводжував його в походах, доставляв накази та листи.
3. (заст.) Той, хто керує возом або возить щось на возі; візник.