1. Жінка, яка бере участь у війні, боях; жінка-воїн.
2. Переносно: жінка, яка активно та рішуче бореться за щось, відстоює ідеї, принципи; жінка-борець.
войовниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Камілла – страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця, І скора на бігу була; Чрез гори і річки плигала, Із лука мітко в ціль стріляла, Багацько крові пролила. Така-то збірниця валилась, Енея щоб побити в пух; Уже Юнона де озлилась, То там запри кріпкенько дух.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |