1. (заст.) Воїн, боєць, учасник війни; той, хто воює.
2. (перен., книжн.) Активний, рішучий прихильник або носій якоїсь ідеї, що бореться за її втілення.
войовник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Рубай же ланцюги, Зривайся із причалу, Бо не в чорнильницях фрегат шукає шквалу, Бо ти, як муж і войовник, В часи смертельного авралу І компасу, І серцю Метнутись не даси убік. 1929 ПАПОРОТЬ (1926) Мов скарб старий — цей місяць-білозір, Мов сни старі — ці хмари білопінні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |