войовничість

1. Абстрактний іменник, що означає схильність до війни, конфліктів, агресивної поведінки або боротьби; агресивність, запальність, бойовий дух.

2. Рішучість, енергійність і наполегливість у відстоюванні своїх переконань, ідей або інтересів; бойовий, активний характер дій.

Приклади:

Приклад 1:
їх не захоплювала груба фізична сила, вони не оспівували войовничість (хоча й цінували звитяжність), навпаки, вихваляли стриманість, розважливість, незлостивість, миролюбство. В цьому відношенні від них дещо відрізнялися ассирійці, які мали більш круту вдачу, хоча при нагоді могли продемонструвати й сентиментальність.
— Невідомий автор