вовк

1. Хижий ссавець родини псових (Canis lupus), що мешкає у лісах, степах та горах; має густе сіре, рудувате або майже чорне хутро, витягнуту морду, гострі вуха та пухнастий хвіст; живе зграями, полює переважно вночі.

2. Переносно: про хитрого, жорстокого або нелюдяного чоловіка.

3. Розм. Про сильний голод, злидні (зазвичай у виразах: “вовк у хаті” — про злидні, “вовк його бери” — прокляття).

4. Техн. Деталь у механізмі, що має форму клина або виконує функцію захоплення.

Приклади:

Приклад 1:
Що вовк… Ні, не кажи! Та бійся Бога!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Хiба я вовк?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Мовчи! (В голосi його чутно божевiльний жах), Ти кажеш продати лiс… зрубати… а тодi вже не буде так… як ти казала? К и л и н а Як? Що вовк… Нi, не кажи! К и л и н а (визволившись вiд нього) Та бiйся бога! Ти впився, чи вдурiв, чи хто наврочив? Ходи до хати. Зараз… я пiду… от тiльки… тiльки… ще води нап’юся! (Стає навколiшки i п’є з вiдра. Потiм устає i дивиться задумливо поперед себе, не рушаючи з мiсця). К и л и н а Ну?
— Українка Леся, “Лісова пісня”