1. Дія за значенням «воцаритися»; набуття верховної влади монархом, вступ на престол, коронація.
2. Переносно: встановлення, настання чого-небудь (порядку, тиші, спокою тощо); утвердження.
воцаріння
Буква
Приклади:
Приклад 1:
та періодизація Відлік років єгиптяни починали староєгипетської історії заново після кожного перепису населення (він здійснювався раз у два роки) чи воцаріння нового фараона. До того ж до середини II тис.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Її воцаріння пояснювалось, очевидно, тим, що Тутмос II не мав сина від першої дружини (від Хатшепсут), свого ж пасинка, майбутнього Тутмоса III, цариця запроторила в монастир. Жерці підтримали її домагання на трон, проголосивши народу, який уже важко було чимось здивувати, що батьком Хатшепсут був бог Амон-Ра в личині Тутмоса І. Хатшепсут взяла собі пишномовну царську титулатуру, відмовившись лише від її частки — могутній бик, носила, як годиться, накладну царську борідку.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Одна з них розповідає, шо до свого воцаріння Саргон був звичайним садівником і виночерпієм царя Кіша, а про його політичну кар’єру подбала богиня кохання Інанна-Іштар, хоча не вона, тобто не жерці її храму, а ніппурський Енліль (оракул його храму) «називав ім’я царя» в Месопотамії. Lie, звичайно, насторожує істориків: чи праведними шляхами прийшов до влади Саргон?
— Невідомий автор