ворожка

1. Жінка, яка займається ворожінням, передбачає майбутнє або розкриває таємниці за допомогою магічних ритуалів, карт, вогню, води тощо; віщунка, чаклунка.

2. (у міфології) Персонаж слов’янської міфології, віщунка або чаклунка, часто пов’язана з образами долі, народжених у певні свята (наприклад, на Різдво) або здатна перетворюватися на тварину.

3. (переносно) Про жінку або дівчину, яка має проникливий розум, здатна передбачити, відгадати щось.

Приклади вживання

Приклад 1:
Правда, ворожка угадала за все, як дома дієси, яка тобі біль, але коршє нічо не помагає. Відай, тобі таки нема віходу… Катруся лежала нерухомо.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |