вороток

1. Зменшувальна форма до слова “воріт”: невеликий воріт, пристрій для підйому вантажів, що складається з горизонтального вала з рукояткою, на який намотується канат.

2. Ручний інструмент у вигляді стрижня з гніздом або пазом на кінці для обертання різних металевих деталей (наприклад, метчиків, розгорток, хвостовиків свердел) при обробці металів; також — ключ для обертання хвостовика свердла в патроні.

3. У техніці — деталь або вузол машини, механізму, що має форму невеликого вала або циліндричного стрижня, який обертається (наприклад, вороток шпинделя).

4. Рідко вживана назва для невеликої брами, хвіртки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |