Древослів

Словник Української Мови

ворохобник

[ʋoroxobnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Власна назва: прізвисько козацького ватажка Івана Богуна, яке він отримав за вправність у веденні партизанської війни та несподіваних нападів на ворога.

  2. (Історія) –

    Заст., рідк. Той, хто займається ворохобнями, смутою, заколотом; бунтар, заколотник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ворохобник, р. ворохобника, д. ворохобникові, з. ворохобника, о. ворохобником, м. ворохобникові, к. ворохобнику

Більше записів