ворітця

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ворота”: невеликі ворота, часто вбудовані в більші або розташовані поряд з ними, або невеликі ворота загалом.

2. (переносно) Вузький прохід, отвір або прохід між чимось (наприклад, скелями, горами), що нагадує своєю формою ворота.

3. (іст., заст.) Назва однієї з брам у фортифікаційних спорудах давнього Києва, зокрема в системі оборонних мурів Верхнього міста.

Приклади вживання

Приклад 1:
НИЗЕНЬКІ ворітця біля татової хатки причинені, і Даруся заходить тихо, ніби боїться сполошити господаря. Як і минулого разу, тата ніде не видко.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: іменник () |