ворітечка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ворота”: невеликі ворота, зазвичай вбудовані в основні ворота або розташовані поряд з ними, призначені для проходу людей.

2. Переносно: вузький прохід, отвір або прохід між чимось (наприклад, у скелях, лісі).

3. У техніці (застаріле): деталь у вигляді невеликих воріт, що є частиною деяких механізмів або пристроїв.

Приклади вживання

Приклад 1:
Лаврін одчинив старі ворітечка. Вони заторохтіли в його руках, неначе кістки сухих ребер.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (множина) |