Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “віл”: маленький віл, віл у молодому віці.
2. Розмовна назва для жука-носорога або жука-оленя, інших великих жуків, через їхні масивні, схожі на роги вирости.
3. Переносно про повільну, мляву, неспритну людину.
Приклад 1:
Михайло Коцюбинський FATA MORGANA (З сiльських настроїв) Частина перша Коли Андрiй Волик проходив повз головний будинок погорiлої сахарнi, з стiн руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк i цегла. Хоч сахарня давно вже закинена, розсипалася i заросла травою, в порожнiх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомiн машин i робiтникiв лишився на старому житлi.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Казав Андрiй Волик — буде гуральня — i буде… * * * Гафiйка увiйшла в хату i притулила до печi замерлi руки. — Забула, що пiч холодна, — винувато посмiхнулась вона.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— Андрiй Волик!
— Самчук Улас, “Марія”