Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “володарювати”; перебування при владі, правління, панування (про монарха, верховного правителя).
2. Період, час перебування при владі, правління когось; царювання.
3. Могутність, могутнє панування, переважання (про явища, сили природи, абстрактні поняття).
Приклад 1:
«Від регентства до одноособового володарювання залишався один невеликий крок — і його іноді вдавалося зробити»,— зазначає, наприклад, О. Томашевич. Царська влада в Єгипті спиралася на громіздкий адміністративний апарат, який виконував не лише фіскальні, судові та поліцейські функції, а й здійснював контроль за сільськогосподарським виробництвом, піклувався про створення запасів зерна на випадок неврожаю, одним словом — керував економічним життям країни.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Урарти продовжува- ли намовляти буферні держави проти ассирійського володарювання. Проте наприкінці VII cm.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Перший цар Амурру, охочий загрібати жар чужими руками, намовив хапіру повстати проти єгипетського володарювання в Східному Середземномор’ї. Внаслідок цієї авантюри хапіру під військовим тиском Єгипту, мабуть, розчинилися серед ханаанейського населення, царство ж Амурру зовсім занепало, а в XII ст.
— Невідомий автор