володарка

1. Жінка, яка має верховну владу в державі, монархія; правителька, повелителька.

2. Власниця чогось, та, хто володіє якоюсь цінністю, майном або якостями.

3. (переносно) Та, хто панує, домінує над кимось або чимось, має неперевершену силу, вплив або авторитет у певній сфері.

Приклади вживання

Приклад 1:
І я ходжу, володарка темниці. Скриплять у тиші двері за дверми.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |