волочильник

[ʋolot͡ʃɪlʲnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Виробництво) –

    Робітник, який займається волочінням металу, працює на волочильному стані або виробляє дрот шляхом протягування через волоку.

  2. (Лінгвістика) –

    Рідкісне позначення того, хто волочиться, ледарює або веде безцільне, марне життя.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. волочильник, р. волочильника, д. волочильникові, з. волочильника, о. волочильником, м. волочильникові, к. волочильнику

Більше записів