1. Права, привілеї, свободи, надані певній соціальній групі, місту, регіону або державі верховною владою (монархом, парламентом); автономія у внутрішніх справах, закріплена законом або договором.
2. (Іст.) Конкретні права та привілеї, якими користувалося козацтво, шляхта, міста (наприклад, магдебурзьке право) в Україні та Речі Посполитій.
3. (Перен., часто ірон.) Надмірна свобода дій, поведінки, що переходить у свавілля; дії, вчинки, що виходять за межі дозволеного.