Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням «волевиявити»; вияв, прояв чи висловлювання власної волі, бажання, наміру, переконань, зокрема у суспільно-політичному житті.
2. Формальний акт або документ (наприклад, голосування, референдум, заява), що юридично фіксує вибір, рішення або позицію особи чи групи осіб.
Приклад 1:
По – третє, договір постачання може ґрунтуватися на адміністративному акті (наприклад, прикріплення покупця до постачальника при постачаннях товарів між організаціями країн-учасників СНД), у той час як купівля -продаж завжди є результатом вільного волевиявлення сторін. По -четверте, договір постачання полягає в особливому порядку укладення, тоді як купівля -продаж підкоряється загальним правилам укладення договорів, викладеним у ст.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”