вок

Приклад 1:
Знес­ли ха­ту Омелько­ву й Стецько­ву, на­са­ди­ли са­док, ста­вок ви­ко­па­ли і ри­би на­пус­ти­ли. Тро­хи зго Дом – ули­ця узька.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Песеред ста­ву уби­то чо­ти­ри па­лi товс­теньких, а уго­рi позв’яза­но вiрьовка­ми та вп’ять якось-то хит­ро та муд­ро пе­реп­лу­ту­ва­но; та у кож­нiй па­лi уго­рi дiр­ка про­дов­ба­на i ту­ди вiрьовка про­су­ну­та… А по став­ку їздять лю­ди у чов­нах, а во­ни не ри­бал­ки, бо в них на чов­нах не сi­тi i не в’яте­рi, а теж вiрьовки… А що на бе­ре­зi, так там-то от­то увесь на­род iз слав­но­го со­тен­но­го мiс­теч­ка Ко­но­то­па iще зiб­равсь, як i сон­це не схо­ди­ло, i мi­сяць не­га­разд зай­шов… От там-то i ма­те­рi, що по­ки­да­ли i ха­ти, i ма­неньких дi­то­чок, i по­ро­ся­ток, i пти­цю, i ко­ро­вок, i по пе­чам не то­пи­ли. От там-то i чо­ло­вi­ки, що по­ки­да­ли до­ма не­ду­жих жi­нок i ско­ти­ну i по­за­бу­ва­ли, що тре­ба у по­ле їха­ти… Усi, усi поз­би­ра­ли­ся ди­ви­ти­ся, яка тут бу­де про­ява… Та чи­ма­ло ж їх тут i бу­ло!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
От як пе­ре­ро­ди­лась на­ша вiдьма, узя­ла жаб’ячої сме­та­ни та ко­би­ля­чо­го си­ру, го­ло­вок вiд та­ра­нi i, поск­ла­дав­ши на та­рi­лоч­ку, пос­та­ви­ла пе­ред сво­го ко­ту­ся i ка­же: “Ко­ли, ко­ту­сю, за­хо­чеш без ме­не їсти, так от то­бi ла­со­щiв; не ску­чай без ме­не, по­ки я вер­нусь”. А са­ма, дос­тав­ши аж п’ять дiй­ни­чок, по­га­си­ла ка­га­нець i пiш­ла з ха­ти доїти, ко­го їй тре­ба бу­ло.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”