Значення
- (Техніка) –
Властивість матеріалів, конструкцій або виробів протистояти високій температурі під час пожежі, не руйнуючись і не втрачаючи своїх основних експлуатаційних якостей протягом певного часу.
- (Техніка) –
Здатність будівельних конструкцій, споруд або їх елементів виконувати несучі та огороджувальні функції при пожежі протягом часу, встановленого нормативними документами (у будівництві та техніці).
- (Техніка) –
У більш широкому сенсі — стійкість до дії вогню або високої температури; вогнетривкість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вогнестійкість, р. вогнестійкості, д. вогнестійкості, з. вогнестійкість, о. вогнестійкістю, м. вогнестійкості, к. вогнестійкосте