вогнетривкість

Вогнетривкість — властивість матеріалів, конструкцій або виробів протистояти високим температурам, не руйнуючись і не втрачаючи своїх основних експлуатаційних якостей протягом певного часу.

Вогнетривкість — здатність матеріалу чи виробу зберігати необхідну міцність при високих температурах, що робить його придатним для використання в умовах інтенсивного нагрівання (наприклад, у кладках печей, металургійних агрегатах).

Вогнетривкість (у техніці пожежної безпеки) — здатність будівельних конструкцій, елементів будинків чи споруд обмежувати поширення пожежі, зберігати свої несучі та огороджувальні функції під час вогневого впливу.

Приклади вживання

Приклад 1:
93 висока пористість внутрішніх шарів; здатність до збереження структу- ри й форми при стискальних навантаженнях; низька пористість і газо- проникність поверхневого шару; мінімальні зміни об’єму та розмірів у діапазоні від нормальних до експлуатаційних температур; висока теп- лостійкість, міцність і жароміцність; вогнетривкість; необхідний сту- пінь віддзеркалювання, технологічність виготовлення; економічність; нетоксичність; стабільність властивостей протягом установленого тер- міну. Теплоізоляційні матеріали поділяють на неорганічні – склоткани- ни, скловата, піноскло, пінний корунд, металева фольга, та органічні – повсть, поліетилен, поліпропілен, полістирол, поліхлорвініл, політет- рафторетилен, поролон, пінопласти на основі поліуретану, поліаміду та полііміду [2].
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |