Словник Української Мови
Буква
1. Фізична властивість матеріалу, ґрунту або гірської породи пропускати через себе воду під дією гравітаційних або капілярних сил; здатність до проникнення води.
2. (У техніці та будівництві) Показник, що характеризує ступінь проникнення води в матеріал або через нього за певних умов, часто виражений у відповідних одиницях вимірювання.
Приклад 1:
Рентабельне ведення землеробства на цих ґрунтах стримує ціла низка несприятливих ґрунтових властивостей, однією з яких є висока водопроникність і незначна вологоутримуюча здатність, що обумовлюють стихійність водного режиму, постійну загрозу недостатньої забезпеченості рослин вологою. Такі особливості дерново-підзолистих ґрунтів спричиняють низь ку продуктивність цих ґрунтів, що робить актуальними дослідження щодо їх окультурювання.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Має домішки оксидів Fe, Ca, Na, K, B. Він забезпечує гарну водопроникність в ґрунтах, адже цей мінерал не набухає, жирний на дотик. Має кілька модифікацій за будовою та вмістом домішок Fe, Cr.
— Тютюнник Григорій, “Вир”