Словник Української Мови
Буква
1. Місце на березі водойми (річки, озера, ставка тощо), спеціально обладнане або природно пристосоване для напування худоби.
2. Загальна назва природних водойм або спеціальних споруд, що використовуються для водопостачання сільськогосподарських тварин.
3. (у розширеному значенні) Час або процес напування тварин, поїння їх водою.
Приклад 1:
Куріпочка, як завжди перед боєм, стис свої жовті гарбузові зуби, ворухнув ніздрями, присів на задні, викинув у степ ноги передні, відштовхнувся, і в голові йому зашуміло… Сотня пішла рівно і плавко… Чи те, що козаки були за сьогоднішній день всі живі до одного, чи коні відчували близький тихий вечір, тихий водопій, вечерю і сон, бо всі вони — і коні, і козаки — легко зійшли з горба й німою гнідою хвилею погнали на татар. Татари якраз вовтузились біля гарб: щось викидали, хапали, схоже, потрошили якісь перини і подушки, бо в хмарах білого пуху були і вони, і ті, кого колошматили.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”