1. Властивість або стан того, що внормоване; відповідність встановленим нормам, стандартам, правилам.
2. У мовознавстві: відповідність мовних явищ (вимови, написання, граматичних форм, слововживання тощо) кодифікованим літературним нормам.
внормованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |