1. Власна назва, що вживається в українській міфології та фольклорі для позначення міфічної істоти, духа, який, за повір’ями, живе у воді (річці, озері, ставку) та може захопити людину або тварину на дно.
2. Термін, що вживається в діалектах та художній літературі для позначення глибокого місця у водоймі (вир, пучина, омут), особливо такого, яке вважається небезпечним або зачарованим.