власне-іменниковий
[ʋlɑsnɛ-imɛnnɪkoʋɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
Стосується власних назв, що є іменниками, або пов’язаний з ними; властивий власним іменникам.
- (Лінгвістика) –
У граматиці: такий, що належить до розряду власних іменників, тобто іменників, що є індивідуальними назвами окремих живих істот, предметів, явищ, подій, географічних об’єктів тощо (наприклад, *Андрій*, *Україна*, *Карпати*).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. власне-іменникове, р. власного-іменникового, д. власному-іменниковому, з. власне-іменникове, о. власним-іменниковим, м. власнім-іменниковім