владичиця

1. Жінка, яка володіє ким-небудь або чим-небудь, має владу над кимось; повелителька, володарка.

2. (заст., рел.) Епітет або звертання до Богородиці, Пресвятої Діви Марії як верховної володарки, Цариці Небесної.

3. (перен., поет.) Та, що панує, домінує в певній сфері; уособлення якоїсь сили або явища (наприклад, “владичиця морів”, “владичиця зим”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Кров’ю Забагрилась навколо земля, — То владичиця-смерть над любов’ю, Над красою тріумф свій справля. Переможная, спис твій і в мене У скривавлених грудях стримить, Але серце цвістиме огненне Як остання весна зашумить!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |