Значення
- (Історія) –
(застаріле, поетичне) Верховний правитель, володар, монарх; той, хто має абсолютну владу над країною або народом.
- (Лінгвістика) –
(переносне значення, високий стиль) Той, хто панує, домінує над чимось або кимось; повновладний господар певної сфери.
- (Релігія) –
(історичне, етнографічне) У народних віруваннях та казках: могутня надприродна істота, дух, що керує певними силами природи або місцевістю (наприклад, лісовий владар, водяний владар).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. владар, р. владаря, д. владареві, з. владаря, о. владарем, м. владареві, к. владарю