владар

1. (застаріле, поетичне) Верховний правитель, володар, монарх; той, хто має абсолютну владу над країною або народом.

2. (переносне значення, високий стиль) Той, хто панує, домінує над чимось або кимось; повновладний господар певної сфери.

3. (історичне, етнографічне) У народних віруваннях та казках: могутня надприродна істота, дух, що керує певними силами природи або місцевістю (наприклад, лісовий владар, водяний владар).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Чи ж є що-небудь таке на Божому світі, про що мій владар не знав би? — Ха-ха-ха!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |