Значення
- (Лінгвістика) –
Зменшувально-пестлива форма від слова “візник” — той, хто керує возом або фірою, запряженими кіньми.
- (Література) –
Уживається як власна назва, зокрема, персонажа народної казки “Сірко” — маленького візника, який допомагає головному героєві Івасикові-Телесикові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. візниченько, р. візниченька, д. візниченькові, з. візниченька, о. візниченьком, м. візниченькові, к. візниченьку