вівчарка

[ʋiʋt͡ʃɑrkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Зоологія) –

    Порода службових собак, виведена для охорони та випасання овець, що характеризуються розвиненим інтелектом, вірністю та здатністю до навчання; представник такої породи.

  2. (Зоологія) –

    Рідкісне розмовне позначення вівчарки-жінки, тобто жінки, яка пасе овець (за аналогією до “пастух” — “пастушка”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вівчарка, р. вівчарки, д. вівчарці, з. вівчарку, о. вівчаркою, м. вівчарці, к. вівчарко

Більше записів