Древослів

Словник Української Мови

вівчар

[ʋiʋt͡ʃɑr] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Зоологія) –

    Той, хто пасе вівці; пастух овець.

  2. (Зоологія) –

    Порода службових собак, виведених для охорони та випасу отар; вівчарка.

  3. (Зоологія) –

    Рід птахів родини вівчарових (лат. Sylvia), невеликих співочих птахів, поширених у Європі та Азії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вівчар, р. вівчара, д. вівчарові, з. вівчара, о. вівчаром, м. вівчарі, к. вівчару

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів