Древослів

Словник Української Мови

вірильність

[ʋirɪlʲnistʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Філософія) –

    Властивість або стан того, що можна перевірити, підтвердити, довести; достовірність, правдивість.

  2. (Філософія) –

    У логіці та теорії пізнання — властивість судження, вислову або теорії бути істинними або хибними, тобто можливість їх емпіричної або логічної перевірки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вірильність, р. вірильності, д. вірильності, з. вірильність, о. вірильністю, м. вірильності, к. вірильносте

Більше записів