вінцювання

[ʋint͡sjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова “вінцювати” — завершення будівництва покрівлі встановленням вінця (верхньої частини) або останнього вінця зрубу.

  2. (Архітектура) –

    Архітектурний елемент, декоративне завершення верху споруди, стіни, парапету у вигляді карниза, аттика, балюстради тощо.

  3. (Техніка) –

    У техніці — додатковий конструктивний елемент, що облямовує або завершує край або торець виробу (наприклад, вінцювання барабана, труби).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вінцювання, р. вінцювання, д. вінцюванню, з. вінцювання, о. вінцюванням, м. вінцюванні, к. вінцювання

Більше записів