вікінг

Значення

1. (Історія) –

   Скандинавський мореплавець, воїн і торговець VIII–XI століть, який здійснював далекі морські походи, часто з метою грабіжницьких нападів, колонізації нових земель або торгівлі.

2. (Історія) –

   Представник давньоскандинавських народів (переважно данців, шведів, норвежців) епохи вікінгів, що характеризується активною експансією.

3. (Література) –

   У переносному значенні — людина, яка виявляє безстрашність, відвагу та схильність до ризикованих подорожей чи дій, подібно до давніх скандинавських мореплавців.

Правопис та відмінювання