Значення
- (Юриспруденція) –
Дія за значенням дієслова “відстрочити”; перенесення строку, терміну чого-небудь на пізніший час; відтермінування.
- (Юриспруденція) –
У фінансовій та юридичній практиці — офіційно надана позичальнику або боржнику можливість тимчасово не виконувати зобов’язання (наприклад, не сплачувати платежі за кредитом) або перенести строк його виконання.
- (Юриспруденція) –
У військовій справі — офіційне тимчасове звільнення від призову на військову службу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відстрочення, р. відстрочення, д. відстроченню, з. відстрочення, о. відстроченням, м. відстроченні, к. відстрочення