відстрочення

[ʋidstrot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Дія за значенням дієслова “відстрочити”; перенесення строку, терміну чого-небудь на пізніший час; відтермінування.

  2. (Юриспруденція) –

    У фінансовій та юридичній практиці — офіційно надана позичальнику або боржнику можливість тимчасово не виконувати зобов’язання (наприклад, не сплачувати платежі за кредитом) або перенести строк його виконання.

  3. (Юриспруденція) –

    У військовій справі — офіційне тимчасове звільнення від призову на військову службу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відстрочення, р. відстрочення, д. відстроченню, з. відстрочення, о. відстроченням, м. відстроченні, к. відстрочення

Більше записів