Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка отримала доручення від когось, представник, уповноважений (застаріле).
- (Історія) –
У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, уповноважена князем для виконання певних адміністративних, судових або дипломатичних доручень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відпоручник, р. відпоручника, д. відпоручникові, з. відпоручника, о. відпоручником, м. відпоручникові, к. відпоручнику